Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду, по стежечці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.

Я знаю, ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись.
Але для чого пам'ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос?

Приспів:
"Забудеш?" - запитують трави сумні.  |
"Забудеш?" - питає із вирію птах.    |
А серце не може сказати, що "Ні".    | (2)
А серце не сміє сказати, що "Так".   |   

Я не шукаю, на чиїй вині,
Те, що стежина не простлалась далі.
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на печалі.

І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих.
Я знов іду, чого я знов іду,
По стежці, де ходило наше літо?

Приспів.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Забудеш