Карпати мої зорі досягають,
Гірські ручаї в потоки течуть,
Я тебе, кохана, знов чекаю
Там, де дзвони водопади б'ють.
Казала мені мати рідна моя
Зарано тебе з хати кличу я.
Але ти ще нічия кохана,
То чому ж не можеш буть моя?
То чому ще ти не моя?

Приспів:
Прийди, Любаско, до водопаду,
Де б'ється птахом стрімка вода.
Дай серцю раду і дай пораду.
Скажи, чи будеш навік моя?

Поруч ти, немов сарна полохлива.
Не бійся мене, я ще сам боюсь,
Що летить на нас любові злива,
Я у ній, напевно, утоплюсь.
Мила, приходи знов до водопаду,
Я тобі свою душу простелю.
Та повір мені, повір, що не зраджу,
Бо тебе як ті гори люблю,
Бо тебе, як гори люблю.

Приспів.

Від водопаду до водопаду
Крутою стежкою перейду.
Як стан твій ніжний пригортаю,
Немов з долоні кохання п'ю.

Приспів.

Від водопаду до водопаду
Крутою стежкою перейду.
Як стан твій ніжний пригортаю,
Немов з долоні кохання п'ю.
Як стан твій ніжний пригортаю,
Немов з долоні кохання п'ю.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Прийди, Любаско