Категории: Далі
Автор публикации: ADMIN
Публикацию прочитали: 677 раз(а)
К публикации написали: 0 ответ(ов)
Дата публикации: 04 Августа 08
Рейтинг: 0.0
Вона, яка носила у серці пустелю,
Одного разу впустила туди дощ.
Він йшов довго - цілу зиму, весну, літо,
А на осінь скінчився.
І почали в неї в серці
Цвісти лілеї.
Вона, йдучи по вулиці,
Натрапила на нього,
Що дивним поглядом дивився
Пильно в очі їй...
Сонце було низько,
А вечір холодним...
Осінь загубила останній листок
Він глибоко зітхнув і зник.
Листя довго кружляло над її головою,
I, сівши їй на плечі, промовило:
"Він прийде. Ти тільки чекай!
Він ще прийде. Ти тільки чекай!" Вітер вирвав з календаря
Останній день зими
Прийшла весна і привела
З собою його...
Але її вже не було -
Вона померла від туги
Одного зимового ранку,
З вишиваним рушником собі на весілля.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
html-cсылка на публикацию |
|
BB-cсылка на публикацию |
|
Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
Пустеля