Прощай навіки, моя чорноброва,
Бачу я не плачу, бо й ти не заплачеш.
А з нас хтось винен бувай же здорова,
Більш на цім світі мене не побачиш.
Прощай...

Різная доля нас випроваджала,
На світ широкий, в негодну годину,
І моя доля з мене шуткувала,
Та й одурила, як малу дитину.
Доля....

Ти йшла весела у квітчастім полі,
Я ж у пустині з сльозами й страхом,
Все ж наші стежки по чиїйсь то волі
Зійшлись на світі  перехресним шляхом.
Стежки...

А хто, голубко, не боявсь пустині?
А хто на шлях мій квіточку покинув?
Ніщо бувало не казать дівчині,
Бо цвіт рожевий вже давно загинув.
Прощай...

Бувай здорова, пий з пoвної чаші,
Щастя і радість - так нехай всі кажуть.
Прощай навіки, бо вже стежки наші
Більш перехрестям на світі не ляжуть.
Прощай... (2)

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Прощай навіки