Холодний вітер котить долю, як пір’їну,
Через епохи, і кордони, і моря.
І вже далеко, так далеко Україна,
Моя одвічна недосягнена зоря.
І вже далеко, так далеко Україна,
Моя одвічна недосягнена зоря.

Приспів:
Я вже ніколи повернутися не зможу
У край батьківський, де калина й солов’ї.
Я тільки ввечері на зорях поворожу,
І тільки вранці сльози висохнуть мої.

Тут є усе, чого душа лише бажає,
І лиш самій душі не можу дати лад.
А вже роки мої, як птахи відлітають,
І жоден з них не повернувся ще назад.
А вже роки мої, як птахи відлітають,
І жлден з них не повернувся ще назад.

Приспів.

Я поважаю і Нью-Йорк і Кароліну,
Вже тут онуки мені щастя принесли.
Та ще б хоч раз в житті побачити Вкраїну,
А потім хай би і на цвинтар віднесли.
Та ще б хоч раз в житті побачити Вкраїну,
А потім хай би і на цвинтар віднесли.

Приспів.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Холодний вітер