хто її бачив руки тримали
тремтіли очі бриніли вії
знали що ти був майже тут

я не хотіла з ними була майже птахом
бігала за сонцем зранку
о боже ти був майже тут

як зберегти мій морок від твого світла
впаде гадюччям утікне в землю
ти вже майже тут

покотом котить злапалося сонце
я довго шукаю кличу на ім'я
Уліс
ти ж був щойно тут

залишай взяти ніхто не наважився досі
залишай може колись проростуть на дорозі коси

тільки напевно не ту обійняв ти
станеш тепер ти вже самим моїм сином милим
і будеш завжди тут

будем кохатись на дні.. до схід сонця
я стану тобі твоїм сном і могилою
будем завжди тут

залишай взяти ніхто не наважився досі
залишай може колись проростуть на дорозі коси

залишай взяти ніхто не наважився досі
залишай може колись проростуть на дорозі коси

залишай взяти ніхто не наважився досі
залишай може колись проростуть на дорозі коси

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Хто її бачив руки тримали (Залишай)