Стежка до раю...
Начебто стріла, що прагне льоту –
Так до тебе прагну я,
Прориваюся немов з-під льоду –
Світла ніжність ручая.
І нема в мені такого чару,
Щоб згасить тепло такого жару,
Що несе до тебе лиш любов моя.

Та й шука душі легкого слова
На освідчення моє,
Да святиться мить ота медова,
Що гіркою не стає.
Вже цвітуть гаї зеленоброві,
Вже літа щасливої любові
Там зозуля роздає, роздає...

Приспів:
Ти мого жадання райський плід,
З ласки-кохання тільки до тебе мій слід.
Ти між нами терни не посій,
Слідьми до тебе стежка до раю в росі.

Стань для мене тою тятивою,
Що тремтить ждучи стріли,
Небеса сумні над головою
Ти любов'ю запали,
І в раю солодкого кохання
Повінчає нас ясне світання,
Там, де ми ще не були,
Де ми не були...

Приспів.

Ти повір, що нам високим небом
Доля суджена одна,
Хоч чуттів святих моїх до тебе
Не обірветься струна.
Доки буде з нами віра наша,
Буде нам п'янка любові чаша,
Як мелодія, як мелодія вина...

Приспів.

Стежка до раю в росі...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Стежка до раю