Категории: Костенко Ліна
Автор публикации: ADMIN
Публикацию прочитали: 501 раз(а)
К публикации написали: 0 ответ(ов)
Дата публикации: 15 Октября 08
Рейтинг: 0.0
Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне та сумне.
У груші був тоненький голосочок,
Вона в дитинство кликала мене.
Ми з нею довго в полі говорили,
Не чули навіть гуркоту доріг.
Мої важкі, мої щоденні брили
Старий Сізіф тим часом постеріг.
Стояли ми одна супроти одної.
Ні з чим не крились, не хотіли йти.
Вона боялась осені холодної,
А я боялась шуму й суєти.
Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, як нетутешній дим.
Сізіф курив свою гіркущу люльку,
Йому хотілось бути молодим.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
| html-cсылка на публикацию |
|
| BB-cсылка на публикацию |
|
| Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
Стояла груша