Дальня путь лежить через хмари і небес блакить,
Там в чужім краю не знайде вона любов свою,
Бо вбиває золото красу.

Приспів:
Вона була подібна до сонця -
Принцеса луків.
Вона одна володарка лісу -
Тварин і птахів.
Зростаючи в некошених травах -
Серед лілей.
Вона була променем світла -
Серед людей.

Тільки не знайшла все, до чого прагнула душа.
Золото й парча залишили обпік на плечах,
І отруту смерті на устах.

Приспів:
Вона була неначе дитина -
Принцеса луків.
Вона одна володарка лісу -
Тварин і птахів.
Зростаючи в некошених травах -
Серед лілей.
Вона була дитиною світла -
І світлом людей.

Але ніхто не в силах згасити сонце в безодні зла,
Ніхто не в силах спинити розталь.
Вір, я жива…

Па-па-па
Побачиш там до небокраю -
Зелень луків.
Побачиш сам володарку лісу -
Тварин і птахів.
Я там живу де сонце розквітло -
Серед лілей.
Назвеш мене принцесою світла,
І світлом людей.

Знову я прийду до тебе, я з'явлюсь у світлу мить ,
Тільки треба справді вірити…
Я тобі в частинку неба назбираю всю блакить,
Тільки треба справді вірити…
А коли збируться хмари над землею, не забудь,
Через сонячні луки в казку путь...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Балада про принцесу