Де нічка у гуцульській хустці мочає косу в потічок,
Де зорі висіяні густо горять неначе сто свічок,
Де серце звеселить трембіта, а очі — врода молода,
Я звідти, друзі мої, звідти, мої тут щастя і жура.

Ой біла полонинська ватра тебе зігріє і мене,
І вже не варто, вже не варто нам щось пригадувать сумне.
Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь,
Хто в горах дивиться у гору, той в горах ближчий до небес.

Там де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні,
З краю, що в смереках, бачу всіх здалека, світ видніється мені.
Там потоки-ріки, бистрі ніби дикі, наче птахи на порі,
Там гуцулка-мати вийде нас стрічати ще до ранньої зорі.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Там, де гори сині