Пірнає в затінок тихенько
Вузенька річка Боковенька,
А поруч з гаю виплива
Її сестриця степова.
Зійшлись дуби до водопою,
Стоять могутньою стіною.
Ввійду і я в цей храм тихенько –
У парк "Веселі Боковеньки".

Приспів:
Цей храм Давидов збудував,
Він все життя про нього дбав,
Тож недарма до сонця зріс
Столітній красень - диво-ліс.
Тут екзотичний світ рослин
І край Шевченківських хатин,
Тут велич всесвіту окрилить і зворушить.
Тут дух Давидова зігріє вашу Душу.

Кленовій гілочці вклонюся,
Попід каштанами пройдуся,
Схилюсь над тихою водою
Під золотистою вербою,
І досхочу нап'ється серце
Блакиті з чистого озерця,
І доведуть стежки казкові
Мене до острова Любові.

Приспів.

Рослини тут ростуть, як діти,
Людською ласкою зігріті.
Годує їх земля, як мати,
Тож треба нам про неї дбати.
Її жаліть, її любити,
І все життя для неї жити,
І все найкраще їй віддати:
Не руйнувать, а прикрашати.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Веселі Боковеньки