Я часто згадую село, де ми жили:
Широку вулицю і мальви коло хати,
Тут битим шляхом йшли запряжені воли,
І я малим тоді хотів чумакувати.

Приспів:
Я тут проріс, як жовтий сонях, із землі,
Навчився мріяти, любити і співати.
Мене взяли на свої крила журавлі
І понесли над білим світом мандрувати.
Журавлі, синьоокі мої журавлята
Полетіли, подалися у світ за моря...
Журавлі, поверніться ж до рідної хати! –
Там на мене чекає свята українська земля.

В які краї б мене дорога не вела,
А я летів у мріях, наче пташка,
До мого рідного, забитого села,
До тих воріт, де зріє жовта кашка.

Приспів.

Стою на вулиці - широкій, як колись,
Сердечний щем і сліз не в змозі вгамувати.
Моє село... мій Бог!.. Я в ньому заблудивсь,
І в прах розсипалась стара Бульбівська хата.

Приспів:
Я тут проріс, як жовтий сонях, із землі,
Навчився мріяти, любити і співати.
Мене взяли на свої крила журавлі
І понесли над білим світом мандрувати.
Журавлі, синьоокі мої журавлята,
Полетіли, подалися у світ за моря.
Журавлі, повертайтесь до рідної хати!
Зустрічай мене, матінко - рідна земля!

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Моє село