Загриміли в полі, мов громи, гармати,
Стрільця молодого виряджала мати,
Витирала сльози і благала Бога,
Щоб вернув їй сина додому живого,
Щоб вернув їй сина додому живого...
Не плач, моя рідна, посивівша мати,
Я пішов на войну тебе визволяти,
А, як не діждешся з тої Січі мене,
Посади, благаю, біля хати клена,
Посади, благаю, біля хати клена...

Приспів:
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, ой зеленим.
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, зеленим.

Тягнуться до сонця стовбури кленові,
Зрошені сльозами горя і любові,
Довгими ночами тихо шепчуть віти, -
То твої, Вкраїно, найдорожчі діти,
То твої, Вкраїно, найрідніші діти...

Приспів.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Кленова балада