Були дощі, була тужна осіння злива.
І жовтий лист останній одлітав.
А ми в той час були такі щасливі,
І нам здавалось що, і нам здавалось що весна цвіла.

Той дивний сон, та пісня першого кохання,
Сердечних струн високий тон.
І ті слова, слова, слова признання.
Знов спомин нагадав, знов спомин нагадав, мов сон.

Приспів:
Ти не дзвони і не пиши мені, кохана.
Тих днів щасливих нам з тобою не вернуть.
Ти краще пісню, ти кращий вечір той весняний
В житті ніколи, в житті ніколи не забудь.

Роки летять, роки летять, немов лелеки.
На наші скроні вже ляга туман,
Чом стало так, що ми такі далекі?
Чому зазнали ми, чому зазнали ми сердечних ран?

Приспів. (2)

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Ти не дзвони