Де ти, колишній ідол?
Де та дитяча віра,
Що високі гори рухати могла?
Все занесло снігом,
Темним недобрим снігом,
Діти летять у вирій
За вікном твоїм.

Все ти знав, все ти знав,
Із паперу витинав
Чорні і червоні квіти,
На всі боки роздавав
І людей, і міста,
І невинного Христа,
І усміхнену кохану,
Що була така пуста.

Бачиш обдерті шати?
Бачиш залізні ґрати
І божевільні юрби,
Що співають гімн?
Кинь це нестерпне свято,
Виплюнь слова крилаті.
Що ти зробив, мій брате,
Із життям своїм?

Все ти знав, все ти знав,
На будинках малював
Заборонені кольори
Неіснуючих держав.
І людей, і міста,
І невинного Христа,
І усміхнену кохану,
Що була така пуста.

Все ти знав, все ти знав,
Із паперу витинав
Чорні і червоні квіти,
На всі боки роздавав
І людей, і міста,
І невинного Христа,
І усміхнену кохану,
Що була така пуста.

Де ти, колишній ідол?
Де та дитяча віра,
Що високі гори рухати могла?
Кинь це нестерпне свято,
Виплюнь слова крилаті.
Що ти зробив, мій брате,
Із життям... Із життям своїм?

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Колишній ідол