Не від того я помру, що на світі буде война,
А від того, що вона мого вірша не достойна.

Вона...
        падоньку ж ти мій!
Вона...
        Господи ж мій милий!
Повний келишок налий і на білу постіль вилий.

Парко Морто, раз вона
мого вірша не достойна -
п'ю свій келишок до дна...
Біла постіль - в Лету пройма.

Не від того я помру...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Не від того я помру