Не кажи, що ти не знаєш,
як до мене підійти.
Не кажи, що мене боїшся,
як глибокої води.
І ніколи нікому не скажеш,
що у снах ти говориш зі мною.
Це не схоже на тебе, ти знаєш -
відчуття це приходить весною.

Аж до самої темної ночі
я на тебе так  довго чекаю.
Безнадійно поглянеш у очі,
як осінній листок відлітаєш.
Відчуваю, що більше не можу
твої правила ігнорувати.
Розумію, що  так буде важко
І продовжую сам воювати.

Знаю я, тебе поруч немає,
День минув, і стала холодна земля.
Про минуле життя забуваю,
залишаючи в пам'яті тільки слова.
Слова, за якими я правду ховав,
для когось напевне давно не живуть.
Ті квіти, що я кожен день доглядав,
у серці твоєму вогнем зацвітуть.

Приспів.

Я не вмію жити без тебе,
вигораю на сонці як зелена трава.
У безмежному просторі неба,
Ти давно залишитись хотіла сама.
Пролітаючи десь понад морем, рікою
Побачиш на березі мої сліди.
Закриваючи очі від страху рукою,
Ти не бійся, а просто до мене прийди.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Справжній сон