Дожили,-стали Господа ділить.
Не те,щоб ближче Хрест його їм став чи Слово.
Та от знайшовся Блазень –кинув клич.
Що треба Тіло поділить Хрестово.
То,видно,є такі Лукавії часи.
Коли сказав Брат Брату це- моє,і це- моє.
І Хрест на грудях-палицей стає.
І б*є у груди брата.
І кожний знає істинні слова,
В яких ні Слова,ні Хреста-нема.
Ну а від них-лиш Злість і Жага Крові.
Ще вчора-Відрікались.
Нині-ділим Купола.
Аж Матір Божа-корчиться від Болю.-
Великий мій Нарід-ще є Толпою.

     Я Знаю Так-
Ще вчора,завтра,нині-
Я завжди радий Істинній Людині.
В якої слово-Слово,діло-Діло.
В якої не смердить а ні Душа,ні Тіло.
Гординею,Захланством та Брехнею.

На Світі Зле твориться під "Амінь"
З часів ще тих,коли Лукавий Змій
Спокусой Єви вивів Людство з Раю.
Укусом Єви вивів Людство з Раю.
З Любові брата вбив недобрий Каїн.
З любові брата вбив недобрий Каїн.
В гордині люди насміхались з Ноя.
За що Господь їм відпускав гріхи
Пекельною Водою.
А з часом в Римі-відпускали гріх за Гроші...
А Ми тут поділились на Гожих та Негожих,
І-Б*їмось. І- б*їмось.І-б*їмось.

    Я знаю Так-
Хто перед сном
промямлимть тупо "Отче наш",
Той-Грішник може більший того,
Хто ще не молився.

Приймаю всіх,Ведучих та Заблудших!
Та від їх справ я Осторонь стою.
Багатий я віршем, в боях не дужий.
Любовію до ближнього,
Любовію до ближнього-
На тім стою.
Стою я осторонь,чи дійсно не потрібні
Ці Болі роз віршовані мої...
Стояв,дивився-поки не второпав.
Народ-осліп,оглух,сп*Янів.
От Срамних діл,та от речей Солодких.
І Кресла Позолотих Куполів-
Ступенями стають до Теплих Крісел!
Боже!
Дай Розуму.
Відведи своїх Синів
От їх Злих Справ,та от їх Діл не Божих.
 
        Я знаю Так-
Моїм є те,що в Мені та на Мені!
Тому цих днів я не сприймаю нині.
Тому я в Тузі,в Болю.
В цій Лихій Годині.
Бо Знаю Так-
Моїм є Те-
Що в Мині та на Мині.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Господа ділить