Категории: Н.Три
Автор публикации: ADMIN
Публикацию прочитали: 609 раз(а)
К публикации написали: 0 ответ(ов)
Дата публикации: 14 Декабря 08
Рейтинг: 0.0
То вже вересневий вітер розтривожив верховіття,
Тихше став пташиний гомін, бо вже час сумних пісень,
Заручив нас серпень, мила, дав надію в цьому світі,
Та пішов у ніч і знидів, бо вже осінь вийшла в день.
Приспів:
Ми у човнику гойдались,
Мали обрій за прикрасу,
Та забули, що хвилини,
Це маленькі хвилі часу
Поки ми під зорепадом
У вінки сплітали руки
Хвилі винесли нас в море,
Море вічної розлуки.
Дві стежини з однієї розійшлися по край пруга,
А самотній срібний човник тоне в хмарах та імлі,
Хай щастить тобі в негоді, серце хай не крає туга,
Ми закрили очі в небі, а відкрили на землі.
Приспів.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
html-cсылка на публикацию |
|
BB-cсылка на публикацию |
|
Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
Море розлуки