Пробач мене, прости за спалені мости,
Що так мене й не дочекалась ти.
Нічний самотній сад засипав листопад -
Тепер дороги не знайду назад.
А в пам'яті моїй, як невгамовний біль,
Благальний і прощальний погляд твій.
У мареві безсонь так мерехтить вогонь,
Мов світлячок в пітьмі моїх долонь.

Приспів:
В моєму вічному полоні
Ти - світлячок в моїх долонях.
У відчаю на дні він не погасне, ні,
Та на світанку зникне вдалині.

Струмок нічних думок, хвилини б'ють в висок
І десь під склом стікають, як пісок.
А промінь сонця враз, навік розлучить нас,
Могутній і безжалісний, мов час.

Приспів. (2)

Пробач мене, прости за спалені мости,
Що так мене й не дочекалась ти...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Світлячок в долонях