Чом так довго, моя мати, мене не будила?
Не стомилась колисати, з нами говорила,
Застелила степ широкий, вкрила небесами,
Над пологом засвітила місяць із зірками.

Нащо мене, моя нене, так міцно приспала?
Від моєї голівоньки думи відганяла.
Чом ти мене молодого рано не збудила?
Доки грала в моїй крові козацькая сила.
Козацькая сила...

Розбудила мене мати для лихої долі,
Як не стало вже навколо ні добра, ні волі.
Чи не з того, моя нене, мушу я радіти? -
Що пишаються ганьбою яничарські діти.

Хотів словом озватися - затуляють вуха,
Думав пісню заспівати - та ніхто не слуха.
В очах правди пошукати - заплющають очі,
Від тяжкого сну підняти - та ніхто не хоче,
Та ніхто не хоче...

Не будила молодого, була б не будила,
То відколи нашу правду саваном покрили,
Коли нашу вірну долю до труни поклали,
Чом же мене, моя мамо, навік не приспали?
Навік не приспали...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Чом так довго?