Як в сон без кінця, пірнаю у простір тіні
День без думок вмирає під кроком ночі
Світ без людей здається близьким, як стіни
Ми не самі ховаємо в сором очі

Хочем втекти, сховатися вниз від себе
Втратити зміст, а форму лишити може
Й знову знайти хоч трохи землі і неба
Ми не самі вмираєм для себе кожен

Може зустрінеш за краєм безсоння
Може підійдеш і візьмеш в долоні
Може застигнеш не в змозі забути
Може ще встигнеш зі мною побути

Ми не самі з самого початку
Бачиш - вони чекають, як швидше зникнем
Чи серце твоє буде мовчати ?

Може зустрінеш за краєм безсоння
Може підійдеш і візьмеш в долоні
Може застигнеш не в змозі забути
Може ще встигнеш зі мною побути

Як в сон без кінця пірнаю в холодні очі
Небо без дна питається скільки років
Тягнеться ніч, і в світ без людей чи хочу
Ми не самі тікаєм від своїх кроків

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Ми не самі