Забуваю я, що сказати хотіла
Не знаходжу слів замолити провину
Через сотню швів відчувається тіло
Через стільки днів я вернутись повинна

  Я втекти не можу
  І впізнати також
  Я встигаю з ночі
  Забувати землю
  Я б втекла, напевно,
  Та лишаюсь якось
  Хто сказав, що очі
  Світять завжди темно

На сторінці крик піднімає руки
Я знайду містки перебігти цю прірву
Назавжди зникають від кроків звуки
Я не чую крил, і мені не дивно

  Я не хочу бігти
  І не хочу впасти
  Я не знаю правди
  Хто мене чекає
  Я його впізнаю
  Поки сонце гасне
  Хто сказав, що завжди
  Наслідків немає

Ти втікати можеш
Наздогнати також
Я не вмію пам'ять
Наперед стирати
Я не хочу знати
Хто лишає знаки
Хто сказав, що радість
Треба забувати

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Хто сказав