Вітер старі імена розвиває,
Нема вже дороги в покинутий рай,
Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш,
Не повернеш мене, любий прощай…

Я залишаю твій берег -
Це час розправляє вітрила, знай!
Сонце сідає і зорі вертаються,
Казка моя, прощай.
Знаю колись тебе знайде, неначе мелодія,
Нами давно забута,
З давніх давен ніжним вітром занесений
Подих із мого сна.

Ти віднайди, ти віднайди, ти віднайди
Мене в минулому, там, де панує весна.

Там, де у диханні ночі останнього слова
Тремтить луна.
Ти пригадай кожну мить, кожен крок
У безмежно далеких снах.
Була, а може здавалось, що справжня -
Кохання весна нескінченно рання,
Знов спалахне і розтане без відчаю,
Наче омана.

Знай, це - не сон. Знай, це - не сон.
Знай, це - єдина правда, вічності істина.
Смерть подолає єдиний закон - вічна любов моя...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Вам і не снилося