Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.

Їх силуети строгі
Рвуться угору стрімко,
Наче злетіти хочуть в небеса... в небеса.

Приспів:
   Храми... Величні храми...
   Кожна цеглина тягне
   Плату за чийсь забутий гріх.
   Викінчені хрестами
   Їх золочені бані -
   Докір німий для нас усіх.

Лики святих скорботні...
Висвячені гармати...
Тут, як і скрізь, панують гроші...
Завтра, як і сьогодні,
Будуть мечами орати
Діти Твої немудрі, Боже.

Може, вони й не винні -
Просто ніхто давно вже
Не виганяв із храму гендлярів, шахраїв.

Приспів.

Ще одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Крізь вітражі проміння...
Висохлі мертві квіти...
Голосом дзвонів ридають храми.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Храми