Та холодна ніч травнева перший раз
Зігрівала тим дощем холодним нас...
А з небес вода, як біда.
Цілувала я твоїх очей блакить.
Знала, що у твоїх жилах кров не спить.
Пила грішний сік аж до дна.

Я не винен, що між нас – стіна...
Я не винен, що ти – не моя...
Та душа сама стрілою рветься
В небеса!

Приспів:
Я згораю, бо кохаю!
Твоїх уст і твоїх рук  
Я люблю тепло.
Я згораю, бо кохаю!
І кохання той вогонь
Розпалив холодний дощ
Нам на зло.

Ти повір, що в тім не є моя вина,
Що сказати слово "ні" я не змогла.
А тепер люблю, Боже мій!
У гріху тебе я з іншою ділю.
Так ревную, плачу, все одно люблю!
В серці стогне біль... Ти – не мій!

Зимний дощ на косах цілував,
Теплим словом душу обгортав.
Ти – красива вільна птаха,
Але не моя.

Приспів.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Я згораю