Десь по далеких дорогах
Доля носила мене.
Був я і чортом, і богом,
В світі блукав день за днем.
Серед зимової стужі все
Пригадалося знов:
Погляди друзів байдужі,
Перша забута любов.

Бистра вода греблю рве,
Що минуло не вернеш назад,
Не повернеш...
Від любові, що була
Нам залишилась зима
І ти давно не та.
Скільки б років не пройшло,
Скільки б зим не замело
Слідів в моїй душі.
Від любові, що була,
Нам залишились слова
І ти давно не та.

Ми так давно не бачились з тобою,
Минуло стільки літ.
Нажаль, дорослі стали ми обоє -
Житя на місці не стоїть.
Ти другом вірним був мені, а потім
Дороги розійшлись.
Єдиного листа за десять років
Я написав тобі колись:
"Ну, як живеш і, що про себе
Розкажеш ти мені?"
Далека юність залишила
Нам лише спогади одні.

Слова: Анатолій Говорадло
Музика: Олександр Злотник
  

Прожили з тобою ми
Стільки довгих літ.
Є у когось море друзів,
А у мене - ні.

Тут, у колі друзів, наче мить спливає час
І лунає пісня, що зібрала разом нас.
Радо і привітно сивий Світязь нас зустрів.
Тут, у колі друзів, зрозуміло все без слів.
На вітрилах мрії у далеку путь
Корабель надії хвилі понесуть.
На вітрилах мрії в даль через віки,
Щоб на небі запалить зірки.

Я накрию стіл широкий
Під черешнями в саду.
Запрошу до себе в гості тих,
Кого давно люблю.
Кращі вина, кращі страви
Я поставлю на столі.
Ех! Гуляймо, любі друзі,
Від зорі і до зорі.

На твоїх долонях тане білий сніг
І лунає дзвінко твій дитячий сміх.
Донечко рідненька, не моя вина,
Що не будем разом - мама, ти і я.

Слова: А. Говорадло, Олександр Положинський
Музика: А. Говорадло
Обробка слів, переклад: Д. Гершензон та "Тартак"
 

Я народився на Оболоні
І від душі признаюсь всім:
Мені з дитинства близькі і знайомі
Тут кожна вулиця і кожен дім.
Я Оболонь тебе ніколи не забуду,
Нехай летять роки у небуття.
Зустрінусь я з тобою наче з давнім другом,
Поп'єм пивка і поговорим про життя.