На вікні свіча миготіла,
Кривді з-за плеча тріпотіла, -
До правди летіла -
Там, де рідний край, де Україну
Голоду нагай шмагав до згину -
Не день, не годину.
Вогником свіча повівала,
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду кривавочолу -
Бодай скам'яніла.

На вікні свіча догасала,
Мати дитинча колисала -
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні ...
Мертві по ровах - їх мільйони,
По німих церквах стогнуть дзвони...
Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?..

На вікні свічі не задути,
Скарги і плачі досі чути -
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз тих, що не впору
Їх потяв укіс Голодомору,
Тож, вічна їм пам'ять.

На вікні свіча миготіла...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Свіча (в пам'ять Голодомору 1932-33 рр.)