і вже тоді, коли розтане моя кров,
і сльози перестануть бути просто снігом,
Я на твоїй спині напишу язиком,
Про то, як терпне і німіє моє тіло.

і вже тоді, коли розсипиться земля,
А моя шкіра перестане бути моя,
Я знайду спосіб зупинити то життя,
Шоб знов побачити, як поміняли колір.

Ті очі, шо міняють колір,
Ті руки, шо тримають час,
Я не шукаю вже нікого,
Ніхто не зробить то без нас.

А зимна стеля не дає без тебе спати,
На стелі хтось мені показує кіно,
Кіно про очі, шо самі міняють колір,
Я все чекаю на останній епізод.

і очі знов міняють колір,
і руки знов тримають час,
Я не шукаю вже нікого,
Ніхто не зробить то без нас...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Її очі міняли колір