Я прокинувся рано і знову почалося:
Знову бачу твоє легке темне волосся,
Ти стоїш біля ліжка і благаєш мене,
Ти стоїш у халаті, що дратує мене.

Та вставати я не хочу, бо сьогодні неділя
І з тобою цілий день буде божевільний,
Ще й волаєш ти сильно, що аж вуха закладає...
Це дратує мене... І відразу підіймає!..

Приспів:
Розправлю крила і подалі до зірок.
Від тебе мила... - Це останній мій крок!
Ти мені остогидла! Я так більше не можу
І звалити звідсіль я тобі допоможу.

Я і досі пам'ятаю, як ми цілувались,
Смаки помад твоїх на устах залишались.
Як я на дівчат дивився, а ти ревнувала,
Ти мені остогидла, бо ти в душу запала!

А коли я палив – ти на мене волала,
Бо ти теж, мабуть, затягнутись бажала.
І коли я співав – ти зі мною співала...
І мене це бісило... Мене це дістало!

Приспів.

Коли я думав про тебе - звісно, бували години,
Бувало й таке, що було зовсім паршиво,
Та мені зараз добре, бо тебе поряд нема -
Я нарешті відпочину від твого ниття.

Приспів.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Настирливе дівчиСісько

Теги материала: хвилин, 45