При камені,при білому,криниченька,
А в ній- з-під каменя вода.
При камені, при білому, вербиченька
Зросла, красою молода.
Надіється криниченька некопана,-
Любов напитися прийде.
Вербиченька, мов дівчина некохана,
Пори сподіваної жде.
Приспів:
Ти прийди, прийди,
Під вербичку стань,
Пригорщу води
З каменя дістань.
Я у тій воді
Губи затоплю.
Ти збагнеш тоді,
Як тебе люблю.
Що думалось, гадалося, ще й снилося,
Зійде зорею в щасті літ,
І серденько, що досі так не билося,
В душі сповиється на цвіт.
Якщо тобі засмута вкриє личенько,
Не дай, щоб тішилась біда,-
Згадай тоді некопану криниченьку,
В якій з-під каменя вода.
Приспів.
З-під каменя водиченька виблискує,-
Така чистенька, як сльоза.
Любов моя вербовою колискою
Пливе в далекі небеса.
Нехай ми у дорозі щось розгубимо,
Нехай нам випадуть года.
А тої ми кринички не забудемо,
В якій з-під каменя вода.
Приспів.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
html-cсылка на публикацию |
|
BB-cсылка на публикацию |
|
Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
З-під каменя вода