Я з України, з Івано-франківська, може хто чув?
Колись називалося Станіславом.
Сто років тому тут був випадково письменник Франко,
є промисловість в нас: хімія, дошки, хліб, молоко.

    Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
    Але ні люди, ні риба не квапляться лізти туди.
    Їде тролейбус набитий на Пасічну - виджу з вікна...
    Це моє місто, маленьке і затишне - Галичина!

Кручені вулиці, липи з тополями та ялинки.
Сорочки вишивані, яйки мальовані і рушники.
Три автостанції, аеропорт, колійовий вокзал,
електростанція, клуб комунальників, водоканал.
   
    Польська ратуша, і, кажуть, під нею - підземні ходи.
    Але ніколи не мав я бажання пхатись туди.
    Їде машина, а в кузові крадена тона вапна.
    Це батьківщина, це моє місто - Галичина!

А це є найбільша і найбіліша з усіх білих хат.
Тут облрада, а трохи раніше сидів апарат.
Влада змінилась, та все залишилось - ті самі діди.
І, може, тому я їх ігнорую - не лізу туди.

    А на Дністровській - базари, кіоски, торгові ряди.
    Та грошей немає і я си не пхаю писком туди.
    Всі шось купують, міняють, ґендлюють - людей, як пшона!
    Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!

    Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
    Польська ратуша, і, кажуть, під нею - підземні ходи.
    Трохи наївна, трохи весела, а трохи - сумна...
    Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Рідне місто

Теги материала: Тризубий Стас