Знов сама біля вікна.
Рівно опівночі буде зима.
Все вже спить, стиха мить.
По телефону знову мовчить.
Що колись було живим,
Рівно опівночі зникне, як дим.
Твої сни, що ти не згадав,
Всі ці слова, що ти не згадав.
Серце навпіл, радість та біль
Ніч викладає всі карти на стіл.
Твоє "чому?", моє "за що?"
Нова зима перетворить в ніщо.
Кілька хвилин, згаса екран.
Все, що було, лишиться десь там.
Там, де нема тебе й мене.
Там, де то вже ніхто не знайде.
Ночі та дні сядуть на дні,
Щоб повернутись колись по весні.
Холод і час прийдуть крізь нас,
Щоб нам сказати ще раз.

Приспів:
Може колись
З неба униз
Впаде зоря для мене,
Може колись
Прийде на біс весна.
Може ще раз
Вернеться час
І я побачу небо,
Може ще раз,
Для нас...

Досі сама біля вікна.
Вже півгодини в ефірі зима.
Холод бере мої думки,
А на мої сни хтось чіпляє замки.
Не полетиш і не заснеш
І ті замки вже не відімкнеш.
Все, що було, все, що жило,
Все впало на землю та снігом лягло.
Ночі та дні сядуть на дні,
Щоб повернутись колись по весні.
Холод і час прийдуть крізь нас,
Щоб нам сказати ще раз.

Приспів. (2)

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Зима FM

Теги материала: Факультет