Категории: Федорчук Леонід
Автор публикации: ADMIN
Публикацию прочитали: 602 раз(а)
К публикации написали: 0 ответ(ов)
Дата публикации: 03 Июля 09
Рейтинг: 0.0
Не відає незмінності природа –
Ідуть за літом осінь і зима...
А там весна приходить і приводить
Дівчат невинно юних, як сама.
Я гляну у лице і в сині очі...
І щебетухам подивлюсь услід...
І щось у грудях ніжно залоскоче,
А що – не знаю. Бо не маю слів...
Так солодко і щемно серце дише.
Та ти даремно дивишся скоса.
Моя любов, моя зоря всевишня,
Роками непорушена краса.
Не виявляй у ревнощах поспішність.
Не заздри нишком молодим літам.
Тепло останнє і останню ніжність,
Тобі, як осінь садові, віддам.
Бо всі чуття мої такі прості,
Як і усе безгрішне у житті.
І ти не заздри, милая, весні,
А, як уперше, усміхнись мені.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
html-cсылка на публикацию |
|
BB-cсылка на публикацию |
|
Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
Моя зоря всевишня