При камені,при білому,криниченька,
А в ній- з-під каменя вода.
При камені, при білому, вербиченька
Зросла, красою молода.
Надіється криниченька некопана,-
Любов напитися прийде.
Вербиченька, мов дівчина некохана,
Пори сподіваної жде.

Приспів:
  Ти прийди, прийди,
  Під вербичку стань,
  Пригорщу води
  З каменя дістань.
  Я у тій воді
  Губи затоплю.
  Ти збагнеш тоді,
  Як тебе люблю.

Що думалось, гадалося, ще й снилося,
Зійде зорею в щасті літ,
І серденько, що досі так не билося,
В душі сповиється на цвіт.
Якщо тобі засмута вкриє личенько,
Не дай, щоб тішилась біда,-
Згадай тоді некопану криниченьку,
В якій з-під каменя вода.

Приспів.

З-під каменя водиченька виблискує,-
Така чистенька, як сльоза.
Любов моя вербовою колискою
Пливе в далекі небеса.
Нехай ми у дорозі щось розгубимо,
Нехай нам випадуть года.
А тої ми  кринички не забудемо,
В якій з-під каменя вода.

Приспів.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

З-під каменя вода