Знаю я, що ти спалюєш мости,
Як завжди, як завжди за собою.
Тільки так і знай: потім не благай, -
Не зійдемся більше ми з тобою.
   Понудьгую трохи в самоті,
   Побіжу стрічать свою зорю.
   І думки злиденні, непрості
   Зі слізьми у річці утоплю.

Знаю я, що ти спалюєш мости,
Знаю я, що ти мрієш знов прийти.
Знаю я, що ти скажеш: "Ти прости!"
Як завжди, завжди це буває.
   Я не можу так, - я уже не та,
   В нас позаду вже усе з тобою.
     
     Тугою повиті почуття,
     Залишились у моїй душі.
     Ти уже пішов з мого життя,
     Ну, чому, чому все сталось так?

Знаю я, що ти спалюєш мости,
Знаю я, що ти мрієш знов прийти.
Знаю я, що ти скажеш: "Ти прости!"
Принесеш мені квіти весняні.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Знаю я, що ти