Ніч, здимає ніч вгорі вітрила,
крила.
Ти мене в таємні сфери заманила,
мила.
Чи я сплю, чи це я вже вмираю,
гадаю.
Чи то сам я, чи тінь,
тінь моя
Блудить степом, степом зеленим,
блудить степом.

Світло, зелене світло струмиться неспинно по всій
дорозі,
космосі.
То є раптовий спалах чудовий на цій планеті -
кометі.
Вірю я, що усе, все буває.
Немає
Лиш мене в тім краю, в тім раю.
Моя дивна постать - фігура блудить степом.

Хай не зрадіє останнє
світання
Моїм рисам, моїм речовинам -
клітинам.
Задля тебе, кохана,
Я позбудусь навічно фізичного тіла,
ай, мила.
Я займуся вогнем -
міжзоряним дощем,
ненаглядна моя.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Таємні сфери