А за морем першим Гамерика з плюшу,
А за морем другим Гамерика з терну.
Щоб не так гостро цілили в душу
Одягни їй дурня броню панцерну.

А на дні Гамерик золоті схрони,
А ти й Різдво ходиш у дірявій куцій.
Реп'яхами латаний пастуший бароне
Драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій.

Кози повмирали пішли за обрій,
Пусткою пустою віє від стада.
Коби впав із неба діамантик добрий
Щоб не так люто судила громада

Бо за морем першим Гамерика з меду,
А за морем другим Гамерика з воску.
Виглядаєш із неба бодай комету
І болить світло в темницях мозку.

Так йому тісно між отих Гамерик
Бо хоч кам'яний берег але він твій берег.
І росте з нього мов покруч хвора черешня
Рана твоя прийдешня
Лунка вчорашня

В'язко мені казко
Гнітко мені квітко
Мілко мені гілко
Гірко мені зірко

Марно мені сарно
Хлипко мені рибко
Хрипко мені скрипко
Сухо мені суко

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Пастух Пустай, поет, баронський син