Ти, наче ювелірна річ,
Ти лялька з сотнею облич,
Кожна досконалої краси.
Твоя спина завжди пряма,
І ти довершеність сама,
Справжня жінка на усі часи,
Але душа твоя тонкий кришталь,
І на своє ім'я ти одягла маску,
Ти одягла...

Сяй! На ці камери.
Знай! Це закони гри.
Посмішка твоя засліпить
Репортерів світу і телеекран.
Сяй! Наче самоцвiт.
Сяй! І підкориш світ.
Станеш зіркою звичайно,
І тобі до ніг цілий світ впаде.

Гастролі, публіка, фурор,
Лункий готельний коридор,
Від утоми тіло аж гуде,
А завтра знову наче в бій.
І хто повірить у твій біль?
І немає спокою ніде.

Погляньте, яка вона мила
І як посміхається,
Вона народжена бути зіркою,
Зіркою!
Але душа твоя тонкий кришталь...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Посмішка