Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла, -
Гуцул Ксеню в ній пізнав.

Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова ніжні любові
Він до неї промовляв:

   Гуцулко Ксеню,
   Я тобі на трембіті
   Лиш одній в цілім світі
   Розкажу про любов.

   Душа страждає,
   Звук трембіти лунає,
   Та що серце кохає,
   Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.

В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумну пісню вигравав:

   Гуцулко Ксеню,
   Я тобі на трембіті
   Лиш одній в цілім світі
   Розкажу про свій жаль.

   Душа страждає,
   Звук трембіти лунає,
   Та що серце кохає,
   Бо гаряче, мов жар.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Гуцулка Ксеня **