Категории: Білаш Олександр
Автор публикации: ADMIN
Публикацию прочитали: 847 раз(а)
К публикации написали: 0 ответ(ов)
Дата публикации: 09 Июля 08
Рейтинг: 0.0
Берізка на горбі вмирала від журби.
Від самоти, від злих вітрів і стужі...
І раптом березень такий натхненний, дужий,
Прийшов до неї й вимовив: - Люби!
І враз вона відтала, ожила,
Закучерявилась і стала невпізнанна,
Сережки золотисті одягла,
І березень її назвав - моя кохана.
Вони кохалися...Та березень пішов,
І до берізки інші залицялись,
Але вона на те лише сміялась
І ждала березня, щоб заквітчатись знов.
І враз вона відтала, ожила,
Закучерявилась і стала невпізнанна,
Сережки золотисті одягла,
І березень її назвав - моя кохана.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
html-cсылка на публикацию |
|
BB-cсылка на публикацию |
|
Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
Берізка