Помирає скрипаль, а до рук його тулиться скрипка,
Дотикається рук, та німіють скорботно вони,
Мов не бачить ніхто, що смичок перетруджений випав,
Що журиться скрипка, чотири печальних струни.

Дайте голосу їй, бо вона і дружина й родина,
Все, що втратив скрипаль, і все те, що здобув у житті.
Бо витає над ним його співу пора лебедина.
А без нього не міг і в найтяжчій своїй самоті.

Дайте голосу їй, бо прощається скрипка журливо,
І прихилить крило, передчасно посивіла даль.
Дайте голосу їй, хай залишиться музики диво.
Може легшою буде вже остання для нього печаль.

Помирає скрипаль, а до рук його тулиться скрипка,
Дотикається рук, та німіють скорботно вони,
Мов не бачить ніхто, що смичок перетруджений випав,
Що журиться скрипка, чотири печальних струни.

Помирає скрипаль, але музика його вічна...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Помирає скрипаль