Ой ти дівчинонько, моя вір'янонько,
У тебе личенько – рум'яне яблунько.
А твої вустонька, а твої губоньки –      |
Звелись пелюстоньки з вогнем докупоньки. | (2)

Ой не так вустоньки, як тільки ти сама,
Як на бумазі вся пірцем написана.
Писали ж, ладили в темнаві ноченьки,     |
Списали, зладили хупаві оченьки.         | (2)

Та ще й при місяцю, ще й при горішечку
Пустили в кароньки лукавцю кришечку.
Ой, малювали влад ті малярове,
Намалювали вряд тонюні брови.

А вже при соненьку, при жайворіненьку
Рівняли брівоньку та й під шнурівоньку.
Аж надірвалися з того старання.          |
Це моя дівчина – кажу зарання...         | (2)

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Вір'янонька

Теги материала: Вір'янонька, Білаш, Олександр