Вітер віє, трава шумить,      | (2)
А в тій траві козак лежить.
Над ним коник зажурився
По колінця в землю вбився.

Не стій, коню, надо мною,     |
Бо я вижу щирість твою.       |
А йди, коню, додомоньку       | (2)
Та й розкажеш всю правдоньку. |

А як вийде стара мати,
Та й буде тя ся питати:
"Ти, конику вороненький,
Де мій синок молоденький?"
Знайшов собі в царя дочку,    |
В чистім полі земляночку.     | (2)

Візьміть, мамо, піску в жменю,
Розсій, розсій по каменю.
Коли той пісочок зійде,
Тоді твій синочок прийде.
Нема, пісочок не сходить,     |
А синочок не приходить.       | (2)

Хто народився, той помре,
А після смерті знову народиться.
Не піддавайтеся смутку,
Виконуючи обов'язок.
А щодо обов'язку, знайте,
Немає кращого, як битися
В ім'я релігійних принципів.
Свою землю боронити від ворога.
Віддати життя в бою
і здобути славу героя.

Вітер віє, трава шумить,      | (2)
А в тій траві козак лежить.   | (2)

Вітер віє, трава шумить,      | (2)
А в тій траві козак лежить.   | (2)

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Вітер віє

Теги материала: Ярмола, Олександр