День минув і знову з лагідними снами
Вулицями міста ніч ступа тихенько,
Ти за день втомилась, рідна моя мамо,
То ж спочинь хоч трішки, люба моя ненько.
Від турбот у тебе зморшок вже немало,
Сивина у коси сіється рясненько.
Ти прийми уклін мій, рідна моя мамо,
Мій уклін синівський, люба моя ненько.

Приспів:
Прожила життя, ти знай, своє немарно -
Син твій, наче ясен квітне зелененько.
Ти гордися сином, рідна моя мамо,
Вір у мою вдачу, люба моя ненько.

Не біда, що доля по дорозі прямо
Повела від дому світом далеченько.
Твоя в серці ласка, рідна моя мамо,
І твоя надія, люба моя ненько.
Буде сонце в небі, а чи буде хмарно,
Взимку сніг під вечір, влітку дощ раненько,
Повернусь я знову, рідна моя ненько,
У домівку нашу, люба моя ненько.

Приспів. (3)

Як колись в дитинстві і тепер так само
Ти мене розбудиш на зорі раненько.
Як тебе люблю я, рідна моя мамо,
Ніжною любов'ю, люба моя ненько.

Ніжною любов'ю, люба моя ненько...

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Люба моя ненько

Теги материала: Моя, люба, Володимир, ненько, Вермінський