Спочинь, наша мати,
У зорянім небі.
На променях сонце
Колиса тебе.

Твій подих блакитний
Вже спить-сутеніє.
Най тобі насниться
Зерня золоте.

Впала крапля та й червона,
Додолу впала.
Най тій краплі царство чорне
До неба стало.

Ой чого ж тамтії мури
Тріщать-хитаються?
Трави ген до сонця
Пробиваються.

Згадай, наша мати,
Ту річку молочну,
Що нею пливемо
До сьомих небес.

Загояться рани
Та болю не стане.
Невдовзі минеться
Той морок увесь.

Либідь білая
Чотирма крилами
Змахнула,
Пір'ячко однє
У чорню безодню
Вкинула.

Та пір'їна
Ой змарніла та й почорніла.
Як пропала -
Зіркою ясною стала.

Пробач, наша мати,
Що кров твою пили,
Тебе катували,
Губили себе.

То чорнеє сонце
Наш розум забрало -
Ген, бачиш, у небі
Те сяйво сліпе.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Мати

Теги материала: Чур