Людина приходить жити й кохати,
Та твоя любов нічого не варта,
Бо *** мозок жере твою сутність,
Ти підкорений своїм ілюзіям.

Щоденний гнів невпинно зроста,
Ти наче куля, що чекає на старт.
Де шаленство? Де запал життя?
Чому ти ховаєш свої почуття?

Я зневажаю - ти живеш, наче клон,
Вбий в собі бога і займи його трон.
Відпусти почуття та віддайся інстинкту,
Розірви кільце моралі й релігії.

Я втрачаю крихти здорового глузду,
Немає жалю і страх відсутній,
Я сповнений силою, я наділений владою,
Мої почуття розривають кайдани.

Тіло моє заповняє енергія,
Кров вирує в моїх артеріях,
Я готую священне дійство,
Сьогодні я врятую суспільство!

Я божевільний, скажений, дурний,
Я прийшов катувати мерців,
Я вчинив невимолимий гріх,
Я безсмертний, бо смерть переміг!

Я - верховний суддя, я - месія
Ти безсилий, ти майже здох!
Ти безпорадний в моїх обіймах,
Бо я - єдиний, я - природжений бог!

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Природжений бог

Теги материала: Resnullius