Категории: Шантир Євген
Автор публикации: ADMIN
Публикацию прочитали: 449 раз(а)
К публикации написали: 0 ответ(ов)
Дата публикации: 16 Февраля 10
Рейтинг: 0.0
Гуляє вітер і мені весь час шепоче:
Дощі співають скрізь не тільки про сумне,
Краплинки падають і стукають в віконце
Про те кохання, що на світі лиш одне.
Нехай на дворі осінь вже така холодна
І жовтим листям трохи стеляться думки,
Як стиглі яблука у тебе на долонях
Лежить кохання в мене щире на душі.
Звичайно, ранок може бути знов похмурим
І в темно – сірих хмарах небо все, але
Червоним полум'ям калина привітає
Палке кохання, що в душі моїй цвіте.
Буває, довго дуже тягнуться хвилини,
Але ж навіщо швидко плинуть так роки,
Моє кохання у безмежному просторі
Назавжди, Боже, я прохаю зберегти.
Уважаемый пользователь,
кликните по одной из ссылок, мы будем вам очень благодарны!
html-cсылка на публикацию |
|
BB-cсылка на публикацию |
|
Прямая ссылка на публикацию |
|
Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua
Кохання, що на світі лиш одне