Я пам'ятаю той чудовий вечір
Весняної вродливої пори,
Сподобалась мені тоді дівчина
Довірлива, як квітка у руці.
Моя дівчина, ти – це моя юність,
Яка минає швидко у житті,
Чому ж сумую я, коли побачу,
Що знову відлітають журавлі.

На небі, мабуть, спалахнула зірка,
Коли, затамувавши подих я,
Свою дівчину проводжав до дому
І ледь поцілував її вуста.
Моя дівчина, ти – це моя юність,
Яка минає швидко у житті,
Чому ж сумую я, коли побачу,
Що знову відлітають журавлі.

Нехай нас віддаляють час і доля,
Прохаю Бога щиро і молю,
Мої до тебе почуття, дівчина,
Тобі подарувати у раю.
Моя дівчина, ти – це моя юність,
Яка минає швидко у житті,
Чому ж сумую я, коли побачу,
Що знову відлітають журавлі.

Вважаю я себе щасливим завжди
Тому, що в ріднім краї на весні,
Моя дівчина пролісками ніжно
Щороку посміхається мені.
Моя дівчина, ти – це моя юність,
Яка минає швидко у житті,
Чому ж сумую я, коли побачу,
Що знову відлітають журавлі.

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Моя дівчина, ти – це моя юність!

Теги материала: Шантир, Євген