Верховино, світку ти наш,
Гей як у тебе тут мило!
Як ігри вод, плине тут час
Свобідно, шумно, весело.

Ой нема то краю, краю над ту Верховину    |
Коби ми лиш погуляти хоч одну годину!     | (2)

З верха на верх, а з бору в бір,
З легкою в серці думкою.
В чересі кріс, в руках топір,
Буяє легінь тобою.

Ой піду я межи гори, межи тії Бойки,      |
Там музика дрібно грає, скачуть полегойки!| (2)

Літом цілим, би ніч, би день,
Хлопці буяють тут наші.
Свобідна тут вода, огень,
Достатком хліба і паші.

Задудніли сіромахи, в полонині чути,      |
Як же ж тебе, Верховино, тяжко позабути!  | (2)

Там пан не клав ланцюхом меж,
Чужий не станув стопою;
Буйная тут землі одеж,
Плекана піснев-росою.

Ой на Кути доріженька, на Кути, на Кути.   |
Бувай, мати, здоровенька, бо їду в рекрути.| (2)

Там то гуде трембіти звук,
Щебече любо сопілка,
Прийде медвідь, то з моїх рук
В пасть йому плюне та цівка.

Черемоше, Черемоше, чиста твоя вода,       |
Дівчинонько з Верховини, гарна твоя врода. | (2)

html-cсылка на публикацию
BB-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

Джерело: сайт "Українські пісні" pisni.org.ua

Верховино *

Теги материала: Микола Устиянович